Результати пошуку слова: Дарма

Останнім часом, дарма що від запальних куль пожежі в селі траплялися дуже часто, Гриць Боднарів на сполох не кликав, бо ніхто, зрештою, гасити пожежу не поспішав. … А ми, громада тобто, проти: хай храм залишається храмом, дарма що в ньому не правиться, хай до Святого Духа приходять люди подумати про життя і смерть.

І все ж Більбо, єдинчик Беладоннин, дарма що й з лиця був гобіт як гобіт і поводився, мов точнісінька копія свого статечного та завжди вдоволеного батечка, мабуть-таки, перейняв щось чудне від туківської вдачі. … Дорі, дарма що любив побурчати, був добрим товаришем. … Уранці рушили ще вдосвіта, дарма що сон їхній був короткий.

Дарма! … і пахнуть, чарують… Та дарма. … Оце моє бажання, моя постійна мрія, найулюбленіша ідея, з котрою я не розлучаюсь ні вдень, ні вночі, дарма що займаюсь і хатньою працею, і віддаюсь з великим замилуванням і музиці, і одної хвилиночки не сиджу з заложеними руками. … Та дарма, мамо, в тім дівчина не винна.

А втім, дарма, аби тільки не думати, і наша візьме! … –  Дарма! … Дарма! … Кварцовий усе думав та думав, що б воно могли означати ці мовчазні жести, і розверзлася в нього під ногами безодня, ринула звідти чорна вода, полетів він на дно, немов камінь, і не встиг навіть підбадьорити себе словами: «Дарма, аби лиш не думати!» –

Мав товариш Хома і ще один дар природи – хороший, зворушливий, оксамитний такий голос – баритон, якого не втратив, дарма, що, як і сам переказував, любив випити і пив часто й багато, розуміється, до того, як потрапив до казарми. … І мабуть – не дарма. … дарма, що робота, здавалося, до краю виснажує людей, –

Через оте болото з очеретом біля річки навряд чи хто заверне сюди; та й терник тут нагорі не такий принадний, щоб продиратися до нього дарма. … А таки дарма, бо ми, здається, подбали, щоб навколо й сліду дичини не лишилося. … Дарма кликав їх Робертс. … Дарма трубив у свій ріг. … Дарма мисливці кричали всі разом – собаки їх не чули.

Обтер вогкi очi кулачком, i хоча кликали якусь чману, одначе вiн знає, що протестувати тут дарма. … – Ану, дядьку Матвiю… Пiдiть-но… Хай йому частець, отак тут за гарма-дарма чапiти. … Бо ж, посудiть розумом, кому б це хотiлося за гарма-дарма чужi клопоти на себе брати. … Володько намагається звестися, але дарма.

дарма́ –

— Дарма ти так остерігаєшся мами. … Дарма припхався! … Дарма все це. … Виходить, дарма колупався в Інтернеті, аби дізнатися, хто такий Шнітке?.. … Це ви дарма!  … Дарма я розповіла… —  … Занервував: «Дарма назад не повернули! … Дарма що ношені. … Дарма ми сподівалися, що кине цю справу грішну!