Результати пошуку слова: Дмух

Дмухнути

Posted on by / 0 Comment

дмухну́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив дмухну́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа дмухні́мо, дмухні́м 2 особа дмухни́ дмухні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа дмухну́ дмухнемо́, дмухне́м 2 особа дмухне́ш дмухнете́ 3 особа дмухне́ дмухну́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. … дмухну́в дмухну́ли жін.р.

Дмухайлівка

Posted on by / 0 Comment

Дмуха́йлівка – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Дмуха́йлівка родовий Дмуха́йлівки давальний Дмуха́йлівці знахідний Дмуха́йлівку орудний Дмуха́йлівкою місцевий на/у Дмуха́йлівці кличний Дмуха́йлівко*

Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ

Posted on by / 0 Comment

скрикнув Оверко, і поточився Андрій, і заревли переможці, і дмухнув з південного заходу майстре, і стояли нерухомо вежі степового неба. … У пилюці, як у тумані, блискали постріли, груди розривала спека, майстро дмухав невірно й гаряче, пробігли верхівці раз, другий, «наша бере, і морда в крові», «

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

Дмухав по землi осiннiй вiтер, дмухав просто в сонце, i врештi зiпхнув сонце за обрiй. … Вiтри над Парижем дмухали чужi й нерiвнi, сонце сходило за хмарами i лягало в дим вечорiв. … Людина зупинилася проти вiтру, що дмухав за течiєю вздовж долини, де текла рiка. … Холодний вiтер дмухав на їхнi спiтнiлi обличчя, та вони не почували цього.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

З Лопанi дмухнуло вогкiстю. … З Лопанi дмухнуло вогкiстю. … I на нього дмухало бузково, ачей ромашками, як дитинi, що перший раз стала на ноги або заговорила. … Дивився поверх Каркової голови й стояв: Карковi з ним приємно, а коли згадував – неприємно: вiд ЦК дмухало чимсь величним, мов генерал-губернаторство.