Результати пошуку слова: Дурманно
ШКЛЯР Василь – Залишенець
І раптом він ніби кинувся з дурманного сну – звівся на лікоть, сів і гукнув першого-ліпшого козака: – … Між ними лишилося тільки минуле, і, може, від того, що так скажено пахтіла азалія, на нього раптом накотилася та далека, майже забута ніч, що також пахла цією дурманною квіткою, пахла дикою орхідеєю і кадилом духмяним… –