Результати пошуку слова: Дурний

Дурний, дурний! Не дурний вiн таке робити. – От дурний. – На гаряче вiн не дурний лiзти. От дурний. – О, дурний ти. Бери, дурний, коли дають,- каже третiй. Це досить дурний крикливий хлопчище, але вiн узяв собi за звичку завжди при людях, де тiльки можна, кпити з Володька або робити йому прикрощi.

–  Тю, дурний!  А чого ви, дурний, сiпались? вiн останеться i узнає, а я, як дурний, дома сидiтиму. –  Тю, дурний!  –  Тю на тебе, дурний!  Ти що – дурний? Тю, дурний! I хоч дурний був його дотеп, я не образився. Ех, дурний я, що не вивчив жодної молитви! А я, дурний, боюся!..» Коли б я, дурний, знав, що зараз станеться!..

…Федьо осідлав був свого барана і повіз на нім сина до школи, і ніхто не сказав, що Федьо дурний, хоч до сина відтоді так і прилипло прізвисько «баран». І хто з них тепер дурний, чи Марія, чи її син, чи обидвоє зразу, Даруся направду не знає. Не дурний, сам знаю… У селі кажуть, дурний з дурною спить…

Що ж він, дурний був чекати, поки його розстріляють? Коли Швейка вивели, колегія трьох дійшла спільного висновку, що Швейк дурний як пень і що він ідіот згідно з усіма законами природи, які відкрили вчені-психіатри. А хіба той оббивальник був такий дурний? – Він дурний, – – Дурний як пень.

А з ним воно ще й краще буде, бо якби й хотів, то не зміг би про те нікому сказати: виріс до неба, а дурний як треба. А той німтур такий дурний, що якої схочемо, такої й заграємо. Кімона, бачите, всі знали в тій околиці, бо був із себе такий хороший, а дурний, та ще через те, що батько його був таким великим і багатим паном.

І Григорій не був дурний. Він же ще молодий і дурний, а лиш інші намовляють його до гріха. Він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! Дурний! Я знаю, що ви дурний мужик, що не бачив того, що я. Оце, та й що в мене є всього, і де я всюди бував, і що я не такий дурний дурбас, як усі інші мужики в нашому селі.

Дурний, — — Усі ж знають, що не дурний ти, але тоді був такий випадок… Чудак ти, — і думав: не мало тебе життя учило, чоловік ти не дурний, а ще й досі в чудеса віриш. А я дурний іще міркував з хлопцями, щоб тебе на голову колгоспу як-небудь обрати. Ну й пішла колотнеча… От дурний, що погодився бригадиром стати.

Дурний Грицько. Недаром батько каже – дурний. "Дурний i е", – я… Батько мене лає: дурний – каже. –  Чи не дурний вiн! Тепер йому – краще в ополонку, нiж показатися на очi Христi… Чи не дурний вiн? Та й дурний же ти, а ще писарем був. То вiн був недужий, а то й одужав, та хто його знає, що йому поробилося: ходе, як дурний.

"Це можна зробити… Громада – великий чоловік… великий, та мов той Іван, що великий, а дурний… Чому досі нічого не роблять, чом не піклуються про дітей власних?.. Дурний, дурний, що се я вигадав?.. Весь мокрий, тремтячий та лихий на себе, сів він на обніжок, думаючи в одно: "Боже, який я дурний та чудний собі вдався!..&