Skip to content – Тю, дурний! …
А чого ви, дурний, сiпались? …
вiн останеться i узнає, а я, як дурний, дома сидiтиму. …
– Тю, дурний! …
– Тю на тебе, дурний! …
Ти що – дурний? …
Тю, дурний! …
I хоч дурний був його дотеп, я не образився. …
Ех, дурний я, що не вивчив жодної молитви! …
А я, дурний, боюся!..» …
Коли б я, дурний, знав, що зараз станеться!.. А з ним воно ще й краще буде, бо якби й хотів, то не зміг би про те нікому сказати: виріс до неба, а дурний як треба. …
А той німтур такий дурний, що якої схочемо, такої й заграємо. …
Кімона, бачите, всі знали в тій околиці, бо був із себе такий хороший, а дурний, та ще через те, що батько його був таким великим і багатим паном. І Григорій не був дурний. …
Він же ще молодий і дурний, а лиш інші намовляють його до гріха. …
Він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! …
Дурний! …
Я знаю, що ви дурний мужик, що не бачив того, що я. …
Оце, та й що в мене є всього, і де я всюди бував, і що я не такий дурний дурбас, як усі інші мужики в нашому селі. "Це можна зробити… Громада – великий чоловік… великий, та мов той Іван, що великий, а дурний… Чому досі нічого не роблять, чом не піклуються про дітей власних?.. …
Дурний, дурний, що се я вигадав?.. …
Весь мокрий, тремтячий та лихий на себе, сів він на обніжок, думаючи в одно: "Боже, який я дурний та чудний собі вдався!..&