Результати пошуку слова: Журний

– забринiв обуренням журний голос матерi.

І мене, й Фрідона люди прославляли в кожнім слові І казали: «Наточили з ворогів ви ріки крові!» Як царя, вітав Фрідона тьмочисленний людський збіг; Як царя царів, мене так славив клич присутніх всіх, Та я хмурий був і журний, не збирав троянд-утіх; Діл моїх вони не знали,- тяжко й згадувати їх!

 Товаришу дежурний! Жіноча рука на чолі поворушилась, пальчик-мізинець торкнув ненароком брову, а журний голос після глибокого зітхання промовив: –

I тихо в мовчанцi стоять снiговi станцiї: може, знову ми будемо бiгати сюди розгубленi, з запаленими очима, а за холодними станцiйними будинками завиють вовки на журний холодний семафор. Iде свiтанок анемiчний, матовий, зажурний. …Але раптом виринало обличчя моєї матерi, i я знову чув зажурний i впертий голос.

Портьє спочатку пробує сперечались—такої пізньої години ніяких одвідин у лікарні не дозволяється, але, прочитавши мовчки простягнуту йому візитову картку, низько схиляється й біжить у дсжурний кабінет. Дзвінкий дитячий щебет у скверику; журний клекіт рояля; закотистий заразливий сміх із високих вікон.