Результати пошуку слова: Ймення

А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. 19 І взяв собі Ламех дві жінки, ім’я одній Ада, а ймення другій Цілла. 21 А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

А для того, щоб можна було розібратися, не плутаючи, котора з них що казала, гадаю я дати їм наймення, які цілком або почасти визначають їхню вдачу. Не багато ще літ перевернулось, як жив у Болоньї, а може й досі живе, славнозвісний чи не на весь світ лікар на ймення маестро Альберто.

22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: 23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. 25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

З бусурманам” нам треба воювати; сам Бог наказує нам напасти на ворога й помститися за зневагу ймення Христового, за спалені церкви, за поруги святощів». видана була вільготна жалованна грамота на ймення харківського полковника Гр. На його-ймення була видана перша царська жалованна грамота 1668 р.

Вiн так тихо промовляв ймення, так розтягував слова, неначе зовсiм навiки спостився. Ректор мусив голосно промовляти тi ймення, обертаючись до студентiв. Там Дашкович, побачив ймення Марти, i в його одлягло од серця. –  Здається, щось чула… Здається, часом тато згадує оте ймення.

належного» ймення Бог не має (215). Чому ж не можна назвати його Природа (Natura); щодо мене, то признаюсь, що я не можу знайти ніякого ліпшого та належніщого ймення, як це. Бог і рухає все — бо, може, й саме ймення Бог повстало з того, що рух того, хто рухає світ, є, як у річки, безпереривний біг («бег») 97.

Якщо для такого довелося б підбирати наймення, то ліпшого й не вигадаєш, аніж – Бутень. –  Що то ще за ймення? Бо вже мав тепер аж три наймення, одержавши третє після прийняття хреста. ні в кого не буде такого ймення!» – –  В давні часи таке ймення носила цариця Пальміри.

–  Чоловік на ймення Латімер сказав це чоловікові, якого звали Ніколас Рідлі, коли їх за єресь спалювали живцем на багатті в Оксфорді шістнадцятого жовтня тисяча п’ятсот п’ятдесят п’ятого року. Фабер залишився там, у паруючому згустку, що не мав тепер ні ймення, ні назви.

За хвилю ми завели розмову про бачене та почали роздивлятися по хаті й поза хатою, сподіваючись дізнатися ймення та історію життя бідолахи, який помер у самотині і за яким ніхто не тужив, окрім кота і вірного пса. Потім показав на Пітера й на мене, називаючи водночас наші ймення.