Ковила Posted on by / 0 Comment ковила́ – … іменник жіночого роду відмінок однина множина називний ковила́ родовий ковили́ давальний ковилі́ знахідний ковилу́ орудний ковило́ю місцевий на/у ковилі́ кличний ковило́*
Кійло Posted on by / 0 Comment іменник середнього роду (ковила) відмінок однина множина називний кі́йло́ родовий кі́йла́ давальний кі́йлу́ знахідний кі́йло́ орудний кі́йло́м місцевий на/у кі́йлі́ кличний кі́йло́* [
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Суха ковила ще стояла мiцно. … Наче то риби дивнi пливуть по землi, пливуть ковилою, стеляться, витягуючись удвоє, перелiтають рiвчаки. … На сухiй торiшнiй травi молочаями й ковилою тремтiли його вiдблиски, наче дивився вiн у морську гладь.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment І наша “пустеля” стає рідною… Я вже дуже люблю її – і це гаряче сонце, і ці пишні ковилі, і своєрідні “пустельні” квіти… І навіть цей самий вредний пісок мені починає подобатись! … Хай моє чорне волосся обернеться в білий ковил, коли ми таки не навчимося вчасно дізнаватись про наближення смерчу.
ГЛАДУН Ярослав – Лiкарськi рослини Прикарпаття Posted on by / 0 Comment Ковила волосиста, тирса (Stipa joannis) Родина злакові (Gramineae) Єдина на Україні ковила, остюк у якої не пірчастий, а волосовидний. … Відростає ця ковила пізніше, ніж пірчасті ковили, розвивається поволі.
