ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати – Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів’яле листя гоном перегоном По полю котиш, –
КАНН Мария – Блакитна планета Posted on by / 0 Comment Благословляю тебе, Ніл, що котиш свої води там, у долині; тебе, батька цього прекрасного краю.
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії Posted on by / 0 Comment Так, а вона, Іва, прийшла саме в таку пору, що вже нічого не хочеться, коли ти звикаєш і котишся до кінця.
ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна Posted on by / 0 Comment Гвардійці за довгими столами, поклавши на них лікті, підпираючи молодецькі голови, нечесані, немиті, співали вражу пісню: “Ех, яблучко, куди котишся…” і ця пісня, дідько знає з якого далекого життя завезена на загублений серед хвиль острівець, видавалася дрібкою рідної солі.
