Результати пошуку слова: Нашатир

нашати́р – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний нашати́р родовий нашатирю́ давальний нашатирю́, нашатире́ві знахідний нашатир орудний нашатире́м місцевий на/у нашатирі́, нашатирю́ кличний нашати́рю*

Коли двері за Старим зачинились, я дістав із сейфу пляшечку з нашатирним спиртом, а з шафи склянку. Налив води, накапав десять крапель нашатирю, заплющив очі і двома ковтками влив у себе цю гидоту. Нашатир таки подіяв добре.

Стас оцінив обстановку, витягнув з шафи нашатир, ватку, помахав перед носом свідка. – Того чоловіка, який щойно заходив і давав вам нашатир, ви бачили коли-небудь?

У таких випадках краще нашатирного понюхати. Фельдшер з мене був непоганий, бо зразу ж закапав одному хворому очi нашатирним спиртом замiсть цинкових крапель.

На ці випадки вона завжди мала при собі нашатирний спирт – усі знайомі були в курсі. Тому крикливе вищання гальмуючих авт і сльозогінний запах нашатирного є для мене сталим супроводом тих перших років, вони для мене – само дитинство, не менше!

Можна натерти скроні нашатирним спиртом, але це його вже не врятує — страшенне знесилення. Опритомніла від чогось терпкого, неприємного: Маня Биковська терла їй скроні і давала нюхати намочену в нашатирному спирті вату.

нянька вхопила телефон, побігла з ним на кухню: води, рушник, нашатир, «103» похапцем набирає.

Ми дали їй понюхати нашатирю, поклали лід на голову, а потім знову натягли на неї сукню, й за півгодини, коли ми вийшли з нею до гостей, вона мала те намисто на шиї, й інцидент був вичерпаний.