МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Кругом мене кривда облягала, неправда обступала, як важкий камінь, давила вона мої плечі, груди… опускалися в мене дужі руки, закривалися очі… я не знав нічого, не бачив, куди мені вилізти з того гніту, як його вискочити… Ти – як зірочка зійшла над моєю задуреною головою – і освітила мені темну стежку, мій неутертий шлях!..
