Очутіти Posted on by / 0 Comment очуті́ти – дієслово доконаного виду (очутитися) Інфінітив очуті́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа очуті́ймо 2 особа очуті́й очуті́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа очуті́ю очуті́ємо, очуті́єм 2 особа очуті́єш очуті́єте 3 особа очуті́є очуті́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля Posted on by / 0 Comment До самого її будинку я не можу очутитись і завдаю їй ріжні питання. … Я довго не можу очутитись і ввесь час стискаю кулаки з такою силою, що ниє в пучках.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment ніхто ніколи не чув такого голосу, і Ганнусиного власного теж звідтоді ніхто не чув більше: по тій ночі замовкла дівчина, як урекло, і ні знахурки, ні ворожки, ні панотець із кропилом не годні були очутити причинну.
Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Момент був не зовсiм вдалий для зустрiчi двох приятелiв (Методiй Кирилович ще не встиг зовсiм очутитись пiсля iнтимної розмови з товаришкою Галактою), i все-таки до згоди прийшли негайно.
