Skip to content мені здається, наче кухня — величезних розмірів зал, і посеред цього простору, на маленькій табуреточці, сидить мій дідо, худий мов патичок, зісутулений, клаповухий, у кумедних великих окулярах, заплаканий, з обцьмоканими вусами, мій дідо дивиться на мене, а я дивлюся на нього з висоти маминих рук… 