Улас Самчук – Волинь
у дiда або у дядькiв, Володько бавиться… Йому там приємно. … Тут дiйсно приємно стояти. … Йому навiть приємно чути тупiт нiг по бруку, виложеному з дерев’яних сторчiв у брамi монастирської дзвiницi, що так якось дивно i таємничо вiдбивається луною високо попiд склепiнням над головами, нiби там угорi також хтось невидимий ходить.