Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Оточений похмурою рослиннiстю арктики – дрiбним верболозом, лишайником – пронизаний i, як вважаю, прочищений вiтросвистям, я сидiв був на круглому каменi, пiд цiлковито прозорим небом (крiзь яке однак не просвiтлювало нiчого поважного) й вiдчував себе напрочуд вiдчуженим вiд свого я.
