Skip to content Що то були за сосни, та дуби, та липи… А хiба тiльки тут?! …
Поки вештається отут десь близько мати, доти й вони тут – майже, як тi курчата бiля квочки, жебонять. …
Щось дуже сильне тягне його туди. …
Вийдеш, було, ранком, а вони з-пiд туману випливають. …
Володько закачує штанята, бо як його втриматись, щоб не полiзти на ту вербу. І хоч, може, невеликою буде для нещасних поміч моя чи, сказати б, утіха, проте думається мені, туди її слід давати, де вона в великій надобі, – …
А хто ж тому заперечить, що не мужчинам, а первим ділом прекрасним дамам належалося б тут ставати у пригоді? …
А коли так (а воно дійсне так), то що ми тут робимо? КНИГА ПЕРША КНЯГИНЯ I РАБИНЯ Мандруючи понад старим Днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. …
Ант зняв iз стiни лук i тул* (* …
Тул – колчан для стрiл.), …
– Тут нiкого немає? …
– Нi, батьку Ант, тут нiкого немає, – І по звичці задумається, пірне в свої турботи. …
Навіть чути, як жолудь, токуючи по гілках, падає на корневище, коником одскакує од трави і зручніше припадає до землі, ще теплий, як дитина, і тугий, неначе набій. …
Сафрон скочив з брички, м’якою вівсянкою ретельно і туго витер коням спини, боки. 