Тікати

тіка́в тіка́ли жін. тіка́ла сер. тіка́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник тіка́вши

Тікач

тіка́ч – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний тіка́ч тікачі́ родовий тікача́ тікачі́в давальний тікаче́ві, тікачу́ тікача́м знахідний тікача́ тікачі́в орудний тікаче́м тікача́ми місцевий на/у тікаче́ві, тікачу́, тікачі́ на/у тікача́х кличний тіка́чу тікачі́ [рідко]

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Чому уламри у відчаї почали тікати, чому захрустіли їхні кості, чому розпорото їхні животи, чому передсмертний зойк линув з їхніх грудей, в той час як ворог захопив їхній табір і руйнував священні Вогні? Здатність бачити в темряві дозволяла втікачам добре роздивитися постаті й обличчя лемура й уламра.

Тікачка

тіка́чка – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний тіка́чка тіка́чки родовий тіка́чки тіка́чок давальний тіка́чці тіка́чкам знахідний тіка́чку тіка́чок орудний тіка́чкою тіка́чками місцевий на/у тіка́чці на/у тіка́чках кличний тіка́чко тіка́чки [рідко]

Тікання

тіка́ння – іменник середнього роду (від: тіка"ти) відмінок однина множина називний тіка́ння родовий тіка́ння давальний тіка́нню знахідний тіка́ння орудний тіка́нням місцевий на/у тіка́нні, тіка́нню кличний тіка́ння*

Тік-тік

тік-ті́к – вигук незмінювана словникова одиниця

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

З одного боку ніби лилася гаряча кров і стікала по тілі червоними патьоками, ще й покрапала хрест до самого низу. Ми ледве повтікали й спаслись од смерті, – Втікачі поляки попримощувались по садках, до повітках. Здавалось, що увесь Збараж неначе збирався кудись тікати або ждав нападу ворогів.

Адріан Кащенко – Славне військо

Надосінь козаки не витримали голоду і стали тікати та шукати собі заробітків. Більш рухливі козаки, не обтяжені ще хатами та сім’ями, зараз же почали тікати на Дунай, як згадує пісня: Ой, ходімо, пани-брати, Царицю просити: А чи не дасть же нам Хоч віку дожити. Незадоволені — почали тікати.

Тік

Тік – власна назва (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Тік родовий То́ку давальний То́ку, То́кові знахідний Тік орудний То́ком місцевий на/у То́ку кличний То́ку*