Skip to content
Я, хвалити Бога, живу вдома, а ви, Карле Осиповичу, в чужій країні, тож не повинні ви забувати, що в нас сьогодні велике свято, а в нашій парафії ще й храм. …
Хвалити Бога, що баси не довго барилися в корчмі. …
Я страх боялася: порон маленький, а бричка ж наша — хвалити Бога!
— Хвалити бога, живі, — …
Хвалити бога, хоч ти вернувся! …
Хвалити бога, доїхали. …
— Хвалити бога, що й те є. …
— Хвалити бога — це свої, можна пройти. …
Хвалити бога, поки що господь милує, а там, у нашій стороні, таке робиться, що й казати страшно; у Мотронинському монастирі ножі освятили, всі хлопи пішли в гайдамаки.
– Та мене ж, мамо, хвалити бога, ніхто не об’їхав білим конем,– сказала дочка, – …
Я й сама мати й маю дочок: хвалити бога, я вже надбала повні скрині всякого добра для своїх дочок: в мене готова їм і одежа, й плахти, й запаски, й намітки, і скатерті. …
В нас усього, хвалити бога, доволі.