Результати пошуку слова: Юрко

Якихось два-три роки тому Юрко з нетерпінням чекав такої пори, щоб половити рибу. … Юркові теж вистачало роботи – виносив з повітки дрова і, поскладавши їх у високі «колодязі», просушував на вітрі, на сонці. … Увечері Юрко вирішив провідати Вовку. … Юркові не давала спокою Вовчина таємниця.

юркове́цький – прикметник відмінок однина множина чол.

Юрко́ве – іменник середнього роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Юрко́ве родовий Юрко́вого давальний Юрко́вому знахідний Юрко́ве орудний Юрко́вим місцевий на/в Юрко́вому кличний Юрко́ве

Юрко́ – … іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний Юрко́ Юрки́ родовий Юрка́ Юркі́в давальний Юрко́ві, Юрку́ Юрка́м знахідний Юрка́ Юркі́в орудний Юрко́м Юрка́ми місцевий на/в Юрко́ві, Юрку́ на/в Юрка́х кличний Юрку́ Юрки́

Юркови́ця – іменник жіночого роду (місцевість) відмінок однина множина називний Юркови́ця родовий Юркови́ці давальний Юркови́ці знахідний Юркови́цю орудний Юркови́цею місцевий на/в Юркови́ці кличний Юркови́це*

ЮРКО На Донеччинi – завод. … На нiчнiй змiнi були: Остап, Юрко. … Юрко: гори Юри (Швайцарiя), юрта, за юртою тайга – холодна, в снiгах: бори, бори, i нема їм краю. … Був Перекоп; а пiсля Перекопу Юрко сказав: – … Iшли: Юрко, Остап – люди однаковi, люди рiзнi. … Остап брав великi кроки, Юрко вiдставав.

Довгопол щось хотів відповісти, але до них наближався секретар сільради Юрко Ігнатків, і він удавано суворо розпорядився: – … Іди з Юрком у сільраду й принеси мені план окоту овець. … І Юр'яна пішла за Юрком, та так поволі, що й він здивувався: – … вперше подав голос Юрко. … Юрко стиснув їй лікоть.

Завдання він виконав: переправившись через Збруч, дістався ППШ, де й був прийнятий Юрком Тютюнником. … З Новгорода Юрко вирвався у Москву, звідти помандрував до Білорусі. … Юрко теж залицяється, заглядаючи дівчині у вічі. … Юрко часто відвідував гостинний дім Миколи Ліщука. … Сидор-Чарторийський поїхав до Відня, а Юрко – до Парижа.

Так я познайомився з Юрком-ленінградцем, як називали його на кутку, де жив Данило Різниченко. … Юрко-ленінградець помахав мені рукою. … – сказав я Юркові.  … Юрко не яважав на них, та й що вони йому? … Певне, Юркові давно вже за двадцять, а моїм приятелям – кому, як і мені, тринадцять, а кому ще менше.

Грошей тому Юркові дала немало. … — Юрко, — … — запитав Юрко. … Юрко зупинив автівку при в'їзді в село, на початку єдиної вулиці, запитав: —  … Добре, що Юрко наспів. … — запитав Юрко. … сказав Юрко під час одного з хронічних блукань чернігівськими селами.  … сказав Юрко.  … сказав Юрко. … Юрко ввімкнув радіо.