| забаламу́чений – дієприкметник | ||||
| (збитий з доброго шляху; одурманений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | забаламу́чений | забаламу́чена | забаламу́чене | забаламу́чені |
| родовий | забаламу́ченого | забаламу́ченої | забаламу́ченого | забаламу́чених |
| давальний | забаламу́ченому | забаламу́ченій | забаламу́ченому | забаламу́ченим |
| знахідний | забаламу́ченого, забаламу́чений | забаламу́чену | забаламу́чене | забаламу́чених, забаламу́чені |
| орудний | забаламу́ченим | забаламу́ченою | забаламу́ченим | забаламу́ченими |
| місцевий | на/у забаламу́ченому, забаламу́ченім | на/у забаламу́ченій | на/у забаламу́ченому, забаламу́ченім | на/у забаламу́чених |
| [розм.] | ||||