| зловчи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зловчи́тися, зловчи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зловчі́мося, зловчі́мось, зловчі́мся | |
| 2 особа | зловчи́ся, зловчи́сь | зловчі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зловчу́ся, зловчу́сь | зловчимо́ся, зловчимо́сь, зловчи́мся |
| 2 особа | зловчи́шся | зловчите́ся, зловчите́сь |
| 3 особа | зловчи́ться | зловча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зловчи́вся, зловчи́всь | зловчи́лися, зловчи́лись |
| жін.р. | зловчи́лася, зловчи́лась | |
| сер.р. | зловчи́лося, зловчи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зловчи́вшись | ||