| | |
| кульба́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кульба́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кульба́чмо |
| 2 особа | кульба́ч | кульба́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кульба́читиму | кульба́читимемо, кульба́читимем |
| 2 особа | кульба́читимеш | кульба́читимете |
| 3 особа | кульба́читиме | кульба́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кульба́чу | кульба́чимо, кульба́чим |
| 2 особа | кульба́чиш | кульба́чите |
| 3 особа | кульба́чить | кульба́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кульба́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кульба́чив | кульба́чили |
| жін. р. | кульба́чила |
| сер. р. | кульба́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кульба́чивши |
