| | |
| кума́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кума́тися, кума́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кума́ймося, кума́ймось |
| 2 особа | кума́йся, кума́йсь | кума́йтеся, кума́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кума́тимуся, кума́тимусь | кума́тимемося, кума́тимемось, кума́тимемся |
| 2 особа | кума́тимешся | кума́тиметеся, кума́тиметесь |
| 3 особа | кума́тиметься | кума́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кума́юся, кума́юсь | кума́ємося, кума́ємось, кума́ємся |
| 2 особа | кума́єшся | кума́єтеся, кума́єтесь |
| 3 особа | кума́ється | кума́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кума́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кума́вся, кума́всь | кума́лися, кума́лись |
| жін. р. | кума́лася, кума́лась |
| сер. р. | кума́лося, кума́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кума́вшись |
