| кінчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | кінчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кінчі́мо, кінчі́м | |
| 2 особа | кінчи́ | кінчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кінчу́ | кі́нчимо, кі́нчим |
| 2 особа | кі́нчиш | кі́нчите |
| 3 особа | кі́нчить | кі́нчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | кінчи́в | кінчи́ли |
| жін.р. | кінчи́ла | |
| сер.р. | кінчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| кінче́ний | ||
| Безособова форма | ||
| кінче́но | ||
| Дієприслівник | ||
| кінчи́вши | ||