| облічи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (провести розрахунки; підрахуватися) | ||
| Інфінітив | облічи́тися, облічи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | облічі́мося, облічі́мось, облічі́мся | |
| 2 особа | облічи́ся, облічи́сь | облічі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | облічу́ся, облічу́сь | облі́чимося, облі́чимось, облі́чимся |
| 2 особа | облі́чишся | облі́читеся, облі́читесь |
| 3 особа | облі́читься | облі́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | облічи́вся, облічи́всь | облічи́лися, облічи́лись |
| жін.р. | облічи́лася, облічи́лась | |
| сер.р. | облічи́лося, облічи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| облічи́вшись | ||