| розкури́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкурі́мо, розкурі́м | |
| 2 особа | розкури́ | розкурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкурю́ | розку́римо, розку́рим |
| 2 особа | розку́риш | розку́рите |
| 3 особа | розку́рить | розку́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкури́в | розкури́ли |
| жін.р. | розкури́ла | |
| сер.р. | розкури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розку́рений | ||
| Безособова форма | ||
| розку́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| розкури́вши | ||