| співу́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | співу́чий | співу́ча | співу́че | співу́чі |
| родовий | співу́чого | співу́чої | співу́чого | співу́чих |
| давальний | співу́чому | співу́чій | співу́чому | співу́чим |
| знахідний | співу́чий, співу́чого | співу́чу | співу́че | співу́чі, співу́чих |
| орудний | співу́чим | співу́чою | співу́чим | співу́чими |
| місцевий | на/у співу́чому, співу́чім | на/у співу́чій | на/у співу́чому, співу́чім | на/у співу́чих |