| | |
| умудря́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умудря́тися, умудря́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умудря́ймося, умудря́ймось |
| 2 особа | умудря́йся, умудря́йсь | умудря́йтеся, умудря́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умудря́тимуся, умудря́тимусь | умудря́тимемося, умудря́тимемось, умудря́тимемся |
| 2 особа | умудря́тимешся | умудря́тиметеся, умудря́тиметесь |
| 3 особа | умудря́тиметься | умудря́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умудря́юся, умудря́юсь | умудря́ємося, умудря́ємось, умудря́ємся |
| 2 особа | умудря́єшся | умудря́єтеся, умудря́єтесь |
| 3 особа | умудря́ється | умудря́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| умудря́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | умудря́вся, умудря́всь | умудря́лися, умудря́лись |
| жін. р. | умудря́лася, умудря́лась |
| сер. р. | умудря́лося, умудря́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умудря́вшись |
