| юстирува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | юстирува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | юстиру́ймо | |
| 2 особа | юстиру́й | юстиру́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | юстирува́тиму | юстирува́тимемо, юстирува́тимем |
| 2 особа | юстирува́тимеш | юстирува́тимете |
| 3 особа | юстирува́тиме | юстирува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | юстиру́ю | юстиру́ємо, юстиру́єм |
| 2 особа | юстиру́єш | юстиру́єте |
| 3 особа | юстиру́є | юстиру́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| юстиру́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | юстирува́в | юстирува́ли |
| жін. р. | юстирува́ла | |
| сер. р. | юстирува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| юстиро́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| юстиро́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| юстирува́вши | ||