| вгомоня́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | вгомоня́тися, вгомоня́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вгомоня́ймося, вгомоня́ймось | |
| 2 особа | вгомоня́йся, вгомоня́йсь | вгомоня́йтеся, вгомоня́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вгомоня́тимуся, вгомоня́тимусь | вгомоня́тимемося, вгомоня́тимемось, вгомоня́тимемся |
| 2 особа | вгомоня́тимешся | вгомоня́тиметеся, вгомоня́тиметесь |
| 3 особа | вгомоня́тиметься | вгомоня́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вгомоня́юся, вгомоня́юсь | вгомоня́ємося, вгомоня́ємось, вгомоня́ємся |
| 2 особа | вгомоня́єшся | вгомоня́єтеся, вгомоня́єтесь |
| 3 особа | вгомоня́ється | вгомоня́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вгомоня́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вгомоня́вся, вгомоня́всь | вгомоня́лися, вгомоня́лись |
| жін. р. | вгомоня́лася, вгомоня́лась | |
| сер. р. | вгомоня́лося, вгомоня́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вгомоня́вшись | ||