| ви́тончений1 – дієприкметник | ||||
| (від: ‘ви”тончити’) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́тончений | ви́тончена | ви́тончене | ви́тончені |
| родовий | ви́тонченого | ви́тонченої | ви́тонченого | ви́тончених |
| давальний | ви́тонченому | ви́тонченій | ви́тонченому | ви́тонченим |
| знахідний | ви́тончений | ви́тончену | ви́тончене | ви́тончені |
| орудний | ви́тонченим | ви́тонченою | ви́тонченим | ви́тонченими |
| місцевий | на/у ви́тонченому, ви́тонченім | на/у ви́тонченій | на/у ви́тонченому, ви́тонченім | на/у ви́тончених |