| вто́вчений1 – дієприкметник | ||||
| (запхнутий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вто́вчений | вто́вчена | вто́вчене | вто́вчені |
| родовий | вто́вченого | вто́вченої | вто́вченого | вто́вчених |
| давальний | вто́вченому | вто́вченій | вто́вченому | вто́вченим |
| знахідний | вто́вчений, вто́вченого | вто́вчену | вто́вчене | вто́вчені, вто́вчених |
| орудний | вто́вченим | вто́вченою | вто́вченим | вто́вченими |
| місцевий | на/у вто́вченому, вто́вченім | на/у вто́вченій | на/у вто́вченому, вто́вченім | на/у вто́вчених |