кумі́вський – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | кумі́вський | кумі́вська | кумі́вське | кумі́вські |
родовий | кумі́вського | кумі́вської | кумі́вського | кумі́вських |
давальний | кумі́вському | кумі́вській | кумі́вському | кумі́вським |
знахідний | кумі́вський, кумі́вського | кумі́вську | кумі́вське | кумі́вські, кумі́вських |
орудний | кумі́вським | кумі́вською | кумі́вським | кумі́вськими |
місцевий | на/у кумі́вському, кумі́вськім | на/у кумі́вській | на/у кумі́вському, кумі́вськім | на/у кумі́вських |
[розм.] |