| начу́бити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | начу́бити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | начу́бмо | |
| 2 особа | начу́б | начу́бте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | начу́блю | начу́бимо, начу́бим |
| 2 особа | начу́биш | начу́бите |
| 3 особа | начу́бить | начу́блять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | начу́бив | начу́били |
| жін.р. | начу́била | |
| сер.р. | начу́било | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| начу́бивши | ||