| | |
| об’ю́ши́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | об’ю́ши́тися, об’ю́ши́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | об’ю́шмося, об’ю́шмось, об’юші́мося, об’юші́мось, об’юші́мся |
| 2 особа | об’ю́шся, об’юши́ся, об’юши́сь | об’ю́штеся, об’ю́штесь, об’юші́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | об’ю́шу́ся, об’ю́шу́сь | об’ю́шимо́ся, об’ю́шимо́сь, об’ю́ши́мся |
| 2 особа | об’ю́ши́шся | об’ю́шите́ся, об’ю́шите́сь |
| 3 особа | об’ю́ши́ться | об’ю́ша́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | об’ю́ши́вся, об’ю́ши́всь | об’ю́ши́лися, об’ю́ши́лись |
| жін.р. | об’ю́ши́лася, об’ю́ши́лась |
| сер.р. | об’ю́ши́лося, об’ю́ши́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| об’ю́ши́вшись |
