Глухий

глухи́й – прикметник відмінок однина множина чол.

МИРНИЙ Панас – Повiя

промовила глухо Прiська. – глухо спитався вiн i, повернувшись, пiшов з хати. То не була глуха чутка, яка завжди ходила помiж крiпаками, а справжня звiстка – про неї i пiп читав у церквi. – глухо промовив вiн, узрiвши Прiську перед собою. Не глуха, небiйсь!.. – глухо привiталась i Прiська.

Микола Хвильовий – Синi етюди

КIТ У ЧОБОТЯХ I Отже, про глухе слово: Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо. Гапка – це глухо. …Зникли, розiйшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республiки. Тому й васильковий сум: хiба я створю гiмн "коту в чоботях", щоб понести цей гiмн у глухi нетрi республiки?

Глухіший

глухі́ший – прикметник, вищий ступінь відмінок однина множина чол.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

— ніби з самої землі обзивається глухуватий рідний голос. Двічі за літо її скошує глухий сторож з сивими сплетеними віями, і в невеличких копицях сіна вітри перебирають сумовиті сторінки сотень різноманітних і водночас схожих одна на одну історій трудівників. — неспокійно промовив Бондар, дослухаючись до глухого дзвону землі.

Глух

Глух – прізвище 2 відмінок чол. множина називний Глух Глу́хи родовий Глу́ха Глу́хів давальний Глу́хові, Глу́ху Глу́хам знахідний Глу́ха Глу́хів орудний Глу́хом Глу́хами місцевий при Глу́хові, Глу́ху при Глу́хах кличний Глу́ху, Глух Глу́хи * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Глухар

глуха́р 1 – іменник чоловічого роду, істота (птах) відмінок однина множина називний глуха́р глухарі́ родовий глухаря́ глухарі́в давальний глухарю́, глухаре́ві глухаря́м знахідний глухаря́ глухарі́, глухарі́в орудний глухаре́м глухаря́ми місцевий на/у глухарі́, глухаре́ві, глухарю́ на/у глухаря́х кличний глуха́рю глухарі́ [рідко]