промовила глухо Прiська. – глухо спитався вiн i, повернувшись, пiшов з хати. То не була глуха чутка, яка завжди ходила помiж крiпаками, а справжня звiстка – про неї i пiп читав у церквi. – глухо промовив вiн, узрiвши Прiську перед собою. Не глуха, небiйсь!.. – глухо привiталась i Прiська.
КIТ У ЧОБОТЯХ I Отже, про глухе слово: Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо. Гапка – це глухо. …Зникли, розiйшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республiки. Тому й васильковий сум: хiба я створю гiмн "коту в чоботях", щоб понести цей гiмн у глухi нетрi республiки?
— ніби з самої землі обзивається глухуватий рідний голос. Двічі за літо її скошує глухий сторож з сивими сплетеними віями, і в невеличких копицях сіна вітри перебирають сумовиті сторінки сотень різноманітних і водночас схожих одна на одну історій трудівників. — неспокійно промовив Бондар, дослухаючись до глухого дзвону землі.
Глух – прізвище 2 відмінок чол. множина називний Глух Глу́хи родовий Глу́ха Глу́хів давальний Глу́хові, Глу́ху Глу́хам знахідний Глу́ха Глу́хів орудний Глу́хом Глу́хами місцевий при Глу́хові, Глу́ху при Глу́хах кличний Глу́ху, Глух Глу́хи * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.