| прокури́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | прокури́тися, прокури́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прокурі́мося, прокурі́мось, прокурі́мся | |
| 2 особа | прокури́ся, прокури́сь | прокурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прокурю́ся, прокурю́сь | проку́римося, проку́римось, проку́римся |
| 2 особа | проку́ришся | проку́ритеся, проку́ритесь |
| 3 особа | проку́риться | проку́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прокури́вся, прокури́всь | прокури́лися, прокури́лись |
| жін.р. | прокури́лася, прокури́лась | |
| сер.р. | прокури́лося, прокури́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прокури́вшись | ||