| | |
| прочува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прочува́тися, прочува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прочу́ваймося, прочу́ваймось |
| 2 особа | прочу́вайся, прочу́вайсь | прочу́вайтеся, прочу́вайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочува́тимуся, прочува́тимусь | прочува́тимемося, прочува́тимемось, прочува́тимемся |
| 2 особа | прочува́тимешся | прочува́тиметеся, прочува́тиметесь |
| 3 особа | прочува́тиметься | прочува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочу́ваюся, прочу́ваюсь | прочу́ваємося, прочу́ваємось, прочу́ваємся |
| 2 особа | прочу́ваєшся | прочу́ваєтеся, прочу́ваєтесь |
| 3 особа | прочу́вається | прочу́ваються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прочу́ваючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прочува́вся, прочува́всь | прочува́лися, прочува́лись |
| жін. р. | прочува́лася, прочува́лась |
| сер. р. | прочува́лося, прочува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прочува́вшись |
