| розколоти́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розколоти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розколоті́мо, розколоті́м | |
| 2 особа | розколоти́ | розколоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розколочу́ | розколо́тимо, розколо́тим |
| 2 особа | розколо́тиш | розколо́тите |
| 3 особа | розколо́тить | розколо́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розколоти́в | розколоти́ли |
| жін.р. | розколоти́ла | |
| сер.р. | розколоти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розколо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| розколо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| розколоти́вши | ||