| розпа́лубити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпа́лубити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпа́лубмо | |
| 2 особа | розпа́луб | розпа́лубте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпа́лублю | розпа́лубимо, розпа́лубим |
| 2 особа | розпа́лубиш | розпа́лубите |
| 3 особа | розпа́лубить | розпа́лублять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпа́лубив | розпа́лубили |
| жін.р. | розпа́лубила | |
| сер.р. | розпа́лубило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розпа́лублений | ||
| Безособова форма | ||
| розпа́лублено | ||
| Дієприслівник | ||
| розпа́лубивши | ||