| роз’я́три́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | роз’я́три́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | роз’я́трі́мо, роз’я́трі́м | |
| 2 особа | роз’я́три́ | роз’я́трі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | роз’я́трю́ | роз’я́тримо́, роз’я́три́м |
| 2 особа | роз’я́три́ш | роз’я́трите́ |
| 3 особа | роз’я́три́ть | роз’я́тря́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | роз’я́три́в | роз’я́три́ли |
| жін.р. | роз’я́три́ла | |
| сер.р. | роз’я́три́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| роз’я́трений | ||
| Безособова форма | ||
| роз’я́трено | ||
| Дієприслівник | ||
| роз’я́три́вши | ||