| унао́чнюватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | унао́чнюватися, унао́чнюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | унао́чнюватиметься | унао́чнюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | унао́чнюється | унао́чнюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| унао́чнюючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | унао́чнювався, унао́чнювавсь | унао́чнювалися, унао́чнювались |
| жін. р. | унао́чнювалася, унао́чнювалась | |
| сер. р. | унао́чнювалося, унао́чнювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| унао́чнювавшись | ||