| цибулюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | цибулюва́тий | цибулюва́та | цибулюва́те | цибулюва́ті |
| родовий | цибулюва́того | цибулюва́тої | цибулюва́того | цибулюва́тих |
| давальний | цибулюва́тому | цибулюва́тій | цибулюва́тому | цибулюва́тим |
| знахідний | цибулюва́тий | цибулюва́ту | цибулюва́те | цибулюва́ті |
| орудний | цибулюва́тим | цибулюва́тою | цибулюва́тим | цибулюва́тими |
| місцевий | на/у цибулюва́тому, цибулюва́тім | на/у цибулюва́тій | на/у цибулюва́тому, цибулюва́тім | на/у цибулюва́тих |