| відбу́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (обмежитися чимось незначним; зазнати, перетерпіти менше ніж очікувалось; уникнути небажаного) | ||
| Інфінітив | відбу́тися, відбу́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відбу́дьмося, відбу́дьмось | |
| 2 особа | відбу́дься | відбу́дьтеся, відбу́дьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відбу́дуся, відбу́дусь | відбу́демося, відбу́демось, відбу́демся |
| 2 особа | відбу́дешся | відбу́детеся, відбу́детесь |
| 3 особа | відбу́деться | відбу́дуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відбу́вся, відбу́всь | відбули́ся, відбули́сь |
| жін.р. | відбула́ся, відбула́сь | |
| сер.р. | відбуло́ся, відбуло́сь | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відбу́вшись | ||