Результати пошуку слова: Ляж

дієслово доконаного виду Інфінітив лягти́ однина множина Наказовий спосіб 1 особа ля́жмо 2 особа ляж ля́жте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа ля́жу ля́жемо, ля́жем 2 особа ля́жеш ля́жете 3 особа ля́же ля́жуть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого! І сказала вона: Ляж зо мною! 30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. 15 А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

Не вернеться чорнобривий Та й не привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав’яже, Не на ліжко – в домовину Сиротою ляже! В далекому краю, В чужу землю, чужі люде Мене заховають; А своєї ся крихотка Надо мною ляже Та про долю, моє горе, Чужим людям скаже… Не розказуй, голубонько!

свого не одстоїш!" А вiн їй: "Од скаженого поли врiж та тiкай!" I такий вiн Завжди був; i п’яний – мерщiй уляжеться спати, не так, як другi: на копiйку вип’є, а прийде додому – усе догори дном переверне… I от тепер його немає… "Де вiн? Як там кажуть: помий, помаж та й спати ляж!

Пiсля одного невдалого нiчного побачення в неї в саду (про що в наступному пiдроздiлi), єдине, що нам уможливили як зустрiчi, це лежати в досяжностi дорослих, зоровiй, якщо не слуховiй, на тiй частинi пляжу, де було найвелелюднiше. А як щодо пляжних речей? О, дальнiй мiраж, о, пальмовий пляж О, Кармен у розкiшнiй машинi!

Я ляжу… – А тому не дай собi спокою, не оплутай неробством, не ляж колодою, хай ти як день, так нiч трудишся, мiркуєш, дбаєш, шукаєш, i тодi Бог тебе благословить, бо ж недурно сказано: хто шукає – знаходить, хто стукає, тому вiдчиняють. Вся честь на них ляже. Смуга чорна, як чорнозем, хай ляже вiд полудня до пiвночi.

Мужа славетного парость, улюблений син Одіссеїв Спати не ляже у мене на палубі на корабельній, Поки живу, після мене ж у домі зостануться діти, 355] Щоб пригостити гостей, які у мій дім завітають». А він, увійшовши в господу, Взяв Афродіту за руку, назвав на ім’я і промовив: «Ляжмо спочить, моя люба, зажиймо розкошів кохання!

Утишиться трохи Чіпка, сяде на колінах у баби, або приляже головкою. хоче посваритись пальцем… він і прийме руку назад… Оце приляже до столу головкою (забрався на лаву), знову підкрадається. – Ляж, сину. Заляжте там, мов неживі, анічичирк! Хіба Мотря в мене хату пересяде, чи переляже, як перезимує?..

то ляж, засни. — Ляжу, мамо. Так і в домовину ляжемо, а нікому буде за нами щиро поплакати, нікому буде й душі наші грішнії помянути! — Ляж собі тут на полу, або на лаві, та відпочинь трохи, Лукіє. Дали б ми себе знати!” Після цього старий, бувало, зажуриться, а часто й заплаче, промовляючи: “Сиротою й у домовину ляжу.

– Але ж ти казав, що ляжеш спати,- виправдувався Малий, бо Карлсон справді так казав.- Я не знав, що ти прилетиш нині ввечері. Я ляжу на канапі й перетягну туди твого кошика. – Піду й ляжу в те коротке ліжко,- зітхнув він. Я дам тобі цілу торбинку, як ти полетиш додому й ляжеш спати.