| олюти́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (розлютуватися) | ||
| Інфінітив | олюти́тися, олюти́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | олюті́мося, олюті́мось, олюті́мся | |
| 2 особа | олюти́ся, олюти́сь | олюті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | олючу́ся, олючу́сь | олютимо́ся, олютимо́сь, олюти́мся |
| 2 особа | олюти́шся | олютите́ся, олютите́сь |
| 3 особа | олюти́ться | олютя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | олюти́вся, олюти́всь | олюти́лися, олюти́лись |
| жін.р. | олюти́лася, олюти́лась | |
| сер.р. | олюти́лося, олюти́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| олюти́вшись | ||