| потупи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (стати тупим – про все або багато чогось) | ||
| Інфінітив | потупи́тися, потупи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | поту́питься | поту́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | потупи́вся, потупи́всь | потупи́лися, потупи́лись |
| жін.р. | потупи́лася, потупи́лась | |
| сер.р. | потупи́лося, потупи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| потупи́вшись | ||