розкві́тнути – дієслово доконаного виду | ||
Інфінітив | розкві́тнути | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розкві́тнімо, розкві́тнім | |
2 особа | розкві́тни | розкві́тніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розкві́тну | розкві́тнемо, розкві́тнем |
2 особа | розкві́тнеш | розкві́тнете |
3 особа | розкві́тне | розкві́тнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розкві́т, розкві́тнув | розкві́тли, розкві́тнули |
жін.р. | розкві́тла, розкві́тнула | |
сер.р. | розкві́тло, розкві́тнуло | |
Активний дієприкметник | ||
розкві́тлий | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розкві́тши, розкві́тнувши |