| розкури́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкури́тися, розкури́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розкури́ться | розкуря́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкури́вся, розкури́всь | розкури́лися, розкури́лись |
| жін.р. | розкури́лася, розкури́лась | |
| сер.р. | розкури́лося, розкури́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкури́вшись | ||