| синтоміци́н – іменник чоловічого роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | синтоміци́н | |
| родовий | синтоміци́ну | |
| давальний | синтоміци́ну, синтоміци́нові | |
| знахідний | синтоміци́н | |
| орудний | синтоміци́ном | |
| місцевий | на/у синтоміци́ні, по синтоміци́ну | |
| кличний | синтоміци́не* |