турко́вицький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | турко́вицький | турко́вицька | турко́вицьке | турко́вицькі |
родовий | турко́вицького | турко́вицької | турко́вицького | турко́вицьких |
давальний | турко́вицькому | турко́вицькій | турко́вицькому | турко́вицьким |
знахідний | турко́вицький, турко́вицького | турко́вицьку | турко́вицьке | турко́вицькі, турко́вицьких |
орудний | турко́вицьким | турко́вицькою | турко́вицьким | турко́вицькими |
місцевий | на/у турко́вицькому, турко́вицькім | на/у турко́вицькій | на/у турко́вицькому, турко́вицькім | на/у турко́вицьких |